Кілька фактів з історії будівлі на вул. Якіра 13 (давня вулиця Овруцька).

25 липня 1899 року почалося будівництвj притулку для дітей-сиріт солдат царської армії. На честь імператора Олександра ІІІ він отримав назву „Олександрійський притулок”. Всі роботи фінансував С. Порохненків, що мав уже на своєму рахунку кілька подібних підприємств. Автор проекту – Володимир Ніколаєв (1847–1911), який проектував та брав участь у створенні в Києві Національної філармонії, будинку Національної опери, Володимирського собору та споруд у Києво-Печерській Лаврі. Освячення цієї будівлі відбулося 5 листопада 1900 року.
Завданням цього закладу було не тільки дати хлопцям дах над головою, але й гарантувати початкову і професійну (столяра, шевця) освіту. У центрі будинку була розташована каплиця на честь св. Олександра Невського, а над будівлею було зроблено маленький купол із хрестом. Ректором каплиці був о. Сава Потєхін.
1926 року притулок було перетворено на Дитячий Будинок № 47, у якому зайняття проводилися двома мовами: українською і російською. Пізніше будинок передали Київському вищому інженерно-радіотехнічному училищу, яке функціонувало до 18.08.1999 року. Після цього будинок стояв порожній…
2003 року будинок на вул. Якіра 13 купив Орден домініканців. Будівельні роботи почалися навесні 2004 року, а вже в листопаді 2007 року в нових приміщеннях Інституту почалися перші заняття. В будинку крім Інституту розташований також монастир домініканців і видавництво „Кайрос”.